Кожного разу, коли американці чують словосполучення Dust Bowl, ними згадуються зернисті чорно-білі фотографії спустошених пейзажів і знедолених людей. “Пилова чаша” – так прозвали постраждалі від посухи південні штати Америки.
Термін Dust Bowl придумав у 1935 році американський репортер Роберт Гейгер під час опису наслідків жахливої посухи. У згадані роки найбільше постраждали штати Небраска, Канзас, Колорадо, Оклахома, Арканзас і Техас. При цьому посуха 1930-х років – це не одиничний епізод в історії Америки, а ланцюжок природних катаклізмів, що тривали кілька років поспіль, аж до 1940-го року.
Аномальна спека, сильні вітри, прорахунки в підходах до ведення сільського господарства і неправильна обробка грунту призвели до жахливих наслідків. Постраждалі регіони не встигали відновиться від наслідків попередньої посухи, як починалась наступна. Поривчастий вітер і задушливий пил кілька років поспіль проносилися пиловими смерчами по Америці. Гинули люди і худоба, про збір врожаю і не йшлось. Фактично “Пилова чаша” зруйнувала сільське господарство і остаточно знищила економіку США після початку “Великої депресії”.
Велика посуха в Америці
Посухи виникали одна за одною чотири рази поспіль протягом десятиліття, починаючи з 1930 року. Перша посуха, що тривала до 1931 року розорила 23 штати в долинах річок Міссісіпі та Огайо. У 1932 році на території США вчені зафіксували 14 пилових бур, а вже в 1933 році їх кількість збільшилася до 48-ми.
1934-й запам’ятався в історії Америки як найспекотніший рік і початок другого періоду посухи. 29 діб стовпчик термометра знаходився на позначці 100 градусів за Фаренгейтом (37,7 градусів за Цельсієм). 14 квітня 1935 року пилова буря досягла таких масштабів, що надалі її називали як “чорна неділя” або “чорна завірюха”.
Пилова хмара, що складалась з верхнього шару грунту, рухалась зі швидкістю 60 миль на годину. Люди поспішали додому, щоб не опинитися на шляху смерчу висотою у кілька десятків метрів. Інакше їх чекала неминуча задуха і смерть. Цілковита пітьма призвела до остаточної зупинки транспорту, а дрібний пил, який проникав в усі щілини, змусив зачинити лікарні, школи, а також більшість підприємств і громадських організацій.
Третя посуха повернулася в Америку в 1936 році. В червні у восьми штатах температура досягла 110° F і вище, а в серпні техасці зафіксували рекордну температуру в 120 градусів за Фаренгейтом (48,8 градусів за Цельсієм).
Четверта за рахунком посуха прокотилася територією Америки в період з 1939 до 1940 року. Мешканці Луїзіани з 9 червня до 29 вересня 1939 року вимушені були пристосовуватися до постійної температурі на рівні 90° F.
NASA про пилові бурі Америки
У 2014 році дослідники з NASA опублікували статистичний звіт, в якому повідомляється, що посуха 1934 року була найпосушливою в Америці за останню тисячу років:
“Пилові бурі і пилові хмари блокували сонячне світло, а енергія Сонця не досягала поверхні. Отже, не було випаровування вологи з поверхні Землі, і відповідно не утворювалися дощові хмари”.
Про події Великої посухи можна прочитати і в американській літературі. Деніел Джеймс Браун в книзі “Хлопчики у човні” описує спекотне літо 1936 року таким чином:
“Температури висушили Захід і Середній Захід. Навіть жахливе літо 1934 року не було настільки спекотним. Тепер спека поширилася від одного узбережжя до іншого і навіть пішла далеко на північ, в Канаду. Три тисячі американців помруть від задухи за один тиждень, і сорок з них – в Нью-Йорку”.
До того ж, пилові бурі генерували статичну електрику такої потужності, що вона збивала з ніг. Електричні розряди утворювалися між землею і пиловими хмарами. Навколишні предмети і люди так електризувались, що фіксувалися випадки, коли удар струмом проходив між людьми під час рукостискання. Щоб заземлити автомобілі фермери прив’язували до вантажівок ланцюги.
На одному з сайтів, присвячених сільському господарству і фермерам США, американський дослідник написав:
“Мабуть, найцінніший урок Dust Bowl – необхідність берегти землю”.