Книга “Державний Большой Драматичний театр імені Максима Горького, 1919 – 1939” видана до двадцятирічного ювілею театру. Фактично це докладний каталог репертуару театру за 20 років з дня його заснування. Відповідальним редактором виступив радянський прозаїк Михайло Федорович Чумандрін.
Видання оздоблене буквицями з орнаментом (збільшеними першими великими літерами), а також вклейками (окремими ілюстраціями), виконаними багатокольоровим друком з малюнками та ескізами відомих художників початку ХХ століття. Кольорові вклейки підкреслюють бібліографічну рідкість книги.
На сторінках зображені театральні декорації та ескізи вишуканих костюмів, створених для таких постановок як:
- “Отелло” Вільям Шекспір (художник – Володимир Щуко);
- “Слуга двох панів” Карло Гольдоні (художник – Олександр Бенуа);
- “Одруження Фігаро” Бомарше (художник – Олександр Бенуа);
- “Блоха” Микола Лєсков (художник – Борис Кустодієв);
- “Благочестива Марта” Тірсо де Моліна (художник – Микола Акімов).
Микола Акімов про театральні декорації
За чверть століття (в середині 50-х років ХХ століття) Микола Павлович Акімов написав серію оповідань об’єднаних в радянських публікаціях під загальною назвою “Не тільки про театр”. У мемуарах Акімов виділяє величезний внесок в загальносвітову культуру, що зробили російські художники, які створювали театральні декорації:
“До середини XIX століття театральні декоратори як правило виготовляли “чергові” набори, які входили до загального обладнання театрів і використовувалися за потреби. Так звані бідний, багатий, східний, черговий павільйони, що застосовувалися до кінця XIX століття, були не результатом бідності театрів, а виразом театральних поглядів того часу. Таке становище призвело зрештою до повного ремісництва і до фабричного виробництва декорацій. У Парижі до початку XX століття існувала фабрика декорацій, яка розсилала до різних країн готові комплекти “чергових” павільйонів, такі ж фабрики були у Німеччині і в Італії”.
“Переворот, що відбувся в російському театрі, затвердив абсолютно нові традиції в театрі. Прихід потужних російських художників до театру в першому десятилітті XX століття, таких, як Коровін, Головін, Бенуа, Сєров, Симов, Кустодієв, Бакст, Лансере, Добужинський, Реріх, Щуко, Сапунов, Ульянов, Судейкин, Кончаловський, Юон, вивів російський театр на світову арену”.
Історія появи в Петрограді Большого драматичного театру
15 лютого 1919 року вперше підняли завісу в “Театрі романтичної драми, класичної трагедії і високої комедії”, який згодом отримав назву як ГБДТ імені Максима Горького, а в наш час відомого, як Большой драматичний театр імені Георгія Товстоногова.
Державний большой драматичний театр був організован в розпал Громадянської війни, що палала на території колишньої Російської імперії. Більшовики, розуміючи необхідність організації пропаганди “серед широких мас” прагнули на противагу буржуазному мистецтву сформувати “власне” – революційне. Саме тоді в голодному Петрограді добова норма пайка для жителів міста (котрий перебував на військовому положенні) складалася з невеликого шматочка хліба вагою 50 грам.
При відділі театрів і видовищ була створена колегія, яку очолили Максим Горький, Анатолій Луначарський і Олександр Блок. Останній став першим художнім керівником Большого драматичного театру.
З огляду на відсутність власної будівлі, прем’єра відбулася в Консерваторії. Однак через відсутність !революційних! театральних п’єс, першими постановками були ті ж самі твори класиків літератури світового значення: Шиллера, Шекспіра, Гольдоні тощо. Через роки Максим Горький в колі друзів згадував:
“Потрібен був театр, де б боротьба сильних пристрастей і героїчних вчинків служили б прикладом для будівельників нового життя”.
Безперечно що, видання “Державний Большой Драматичний театр імені М. Горького, 1919 – 1939” є справжньою бібліографічною рідкістю. З опублікованих бібліографічних покажчиків відомо, що всього кілька примірників книги знаходиться у фондах російських і українських наукових бібліотек, а саме: в Санкт-Петербурзькій державній бібліотеці, в Ярославській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Миколи Некрасова і в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка.
Ознайомитися з найцікавішими главами книги можна внизу за посиланням.