Поль Арзенс - французский конструктор электромобилей

Французькі електромобілі 30-х – 40-х років ХХ століття

Перший електромобіль з’явився практично одночасно з автомобілем, обладнаним двигуном внутрішнього згоряння. У Франції з 1893 до 1906 року комерційний успіх мав електромобіль Шарля Жанто, а в США перше таксі з електродвигуном виїхало на вулиці Нью-Йорка ще у 1894 році.

Однак після появи творіння Генрі Форда – автомобіля Ford Model T у 1908 році, електромобілі стали комерційно невигідні. Форд коштував значно дешевше електромобіля. Як результат, на початку ХХ століття людство зробило вибір на користь двигуна внутрішнього згоряння. Проте, кожна поява нової моделі електромобіля ставала подією світового масштабу.

Колоніальна виставка 1931 року

6 травня 1931 року в Парижі відкрилася колоніальна виставка. Незважаючи на те, що на початку ХХ століття Франція де-юре була республікою, де-факто країна залишалася імперією з численними колоніями в Африці, Азії і Південній Америці. Фактично Франція була на чолі колоніальної імперії, до складу якої входило 47 країн. При цьому національні уряди колоній мали економічні і політичні зобов’язання перед французької метрополією.

У тридцяті роки ХХ століття Франція перебувала на піку економічної і політичної могутності. Саме тоді офіційний Париж стверджував, що виставка покликана об’єднати народи французьких колоній. Своєрідним чином пропагувалася “цивілізаційна” місія, що виправдовувала агресивну зовнішню політику по відношенню до третіх країн.

Кожна колонія представляла країну власним тематичним павільйоном з реконструкцією національних храмів, палаців, помешкань і предметів побуту. На практиці це були діорами з колоніальними будівлями, в яких жили представники корінних народностей.

Реконструкція індуїстського храмового комплексу Ангкор-Ват.

В інтернеті та в друкованих виданнях опубліковано безліч статей, в яких засуджуються такі колоніальні виставки. Дійсно, “цивілізовані” європейці перехопили через край, організовуючи на виставках, так звані “людські зоопарки” з людьми з країн третього світу в якості живих експонатів.

Діорами демонстрували життя в країнах Близького Сходу, Океанії, Індії та Північній Африці. При цьому для створення “ефекту присутності” мешканцям павільйонів заборонялося одягати європейський одяг.

Електромобілі довоєнної Франції

Колоніальна виставка 1931 року обіймала територію 200 гектар. Зведений комплекс нагадував місто в місті з кілометровими трасами між діорамами. Для зручності переміщення відвідувачів організатори виставки спроектували спеціальні маршрути з електрокарами.

В якості транспортних засобів використовувалося 58 автомобілів з електродвигунами французьких виробників: “Renault”, “Panhard” і “Fenwick”. Кожен електрокар перевозив від 12-ти до 16-ти пасажирів, які курсували між тематичними діорамами. Відповідно до звіту організаторів виставки, за період проведення експо на електромобілях перевезли 1 093 798 осіб.

Електротранспорт на всесвітній виставці 1937 року

У 1937 році на Всесвітній виставці в Парижі всі транспортні засоби також були електричними. Компанія “Renault” для перевезення відвідувачів надала чотиридверний кабріолет з електричним двигуном (Celtaquatre Electric).

В купе було просторо, в салоні зі зручністю розміщувалося чотири людини. Акумуляторну батарею вагою 600 кг розмістили під капотом. Електромобіль з п’ятиступінчастою коробкою передач розвивав швидкість до 15 км/год.

Кабріолет «Renault» з електродвигуном (Celtaquatre Electric).

В якості дублюючого виду транспорту використовували туристичний поїзд з шістьма причепами та чотирма сидіннями в кожному візку. Електропоїзд обладнали двигуном у 9 кінських сил, а заряд батареї дозволяв проїхати відстань до 60 кілометрів.

Електромобіль в окупованому Парижі

Втім, як самого харизматичного винахідника, що зазирнув у майбутнє, варто згадати французького інженера – конструктора Поля Арзенса (Paul Arzens). У намірах випередити час винахідника не зупинила навіть Друга світова війна.

У 1942 році Поль Арзенс спроектував і побудував електричний триколісний автомобіль, що розвивав швидкість до 80 км/год. У французькій пресі 40-х років ХХ століття технічну новинку прозвали як “електричне яйце”.

«Електричне яйце» П.Арзенса, 1942 р.

Корпус електромобіля складався з алюмінію і оргскла. Інженер їздив на своєму творінні аж до смерті (до 1990 року). Сьогодні автомобіль включений в експозицію Національного музею автомобілів у французькому містечку Мюлуз (Musée National de l’Automobile de Mulhouse).