В середині 70-х років, завдяки британському рок-музиканту – “батьку панк-революції”, з’явився поширений вислів “секс, наркотики і рок-н-рол”, який з роками став афоризмом. Однак, якби на початку ХХ століття засоби масової інформації мали вагу, то у 1919 році крилатою фразою для людства міг стати інший вислів: “кокаїн, шампанське, розстріли”, а батьківщиною цьому вислову стала б Одеса.
Дора з одеської НК: домисли чи реальність?
Одеську Надзвичайну комісію (далі – НК) більшовики сформували навесні 1919 року, відразу після відходу французького експедиційного корпусу. При цьому у склад НК набирали практично всіх бажаючих, з урахуванням класового походження. Незбагненна жорстокість одеської НК стала приводом для пліток і пересудів.
За минулі десятиліття факти обросли вигадками. Хоча, цілком можливо, що і факти спотворювалися навмисно. У бульварних виданнях зустрічаються нариси про витончену садистку Дору – співробітницю одеської Надзвичайної комісії. В одних статтях Дора описується, як затята більшовичка і колишня повія, в інших – стверджується, що ката на ім’я Дора в принципі не існувало.
Російський публіцист, член Спілки журналістів РФ і кандидат історичних наук Капчинский Олег Іванович в категоричній формі спростовує існування чекістки на ім’я Дора. У численних інтерв’ю Капчинский О.І. стверджує, що це все вигадки і міфи. Нібито немає жодного документа в російському держархіві, що підтверджує реальність такого історичного персонажа:
“Якщо звернутися до документів, я вивчив в Державному архіві Російської Федерації матеріали Комісії, яку створив свого часу Денікін, тобто Комісія була при головнокомандуючому Збройних сил Півдня Росії, яка займалася розслідуванням злочинів більшовиків. Природно вона діяла в основному на Півдні, у тому числі в Одесі. Одеській НК було присвячено цілих три справи. В жодній із справ я не знайшов ні цієї Дори, ні цього негра Джонса, хоча називалися прізвища осіб, які виконували розстрільні вироки в Одесі. Були слідчі цієї Комісії. Вони опитували і ув’язнених, які перебували у в’язниці Одеської НК, деяких заарештованих колишніх чекістів, починаючи від слідчих до фотографа. І ніхто, ніхто жодного разу не згадав імені Дора. Звідки ж взялася, з’явилася ця Дора? Людей, які виконували вироки, в НК, очевидно, було досить… Навіщо і кому знадобилося вигадувати несамовиті легенди з поганим смаком”?
Звично, що російські політики і творча інтелігенція використовують історію виключно як інструмент пропаганди, висвітлюючи факти у “вигідному” їм напрямку. Для російського агітпропу не є авторитетними навіть історичні свідчення своїх же співвітчизників. Щоб в цьому переконатися, достатньо тільки прочитати “Записки начальника контррозвідки” (мемуари Устинова В.М. видані в Белграді у 1922 році).
Дора і жага помсти
Колишній керівник контррозвідки в штабі командувача Чорноморським флотом Російської імперії пише:
“У контррозвідці перебувала у провадженні справа знаменитої “Дори”, жінки-ката Чека. Одна ця справа досить яскраво малює жахи більшовицької катівні. Дора власноруч розстріляла 700 чоловік і дуже шкодувала, що їй не вдалося розстріляти ще більше. Вона була зовсім молодою жінкою, не позбавленою краси, але порок і звірство поклали на неї незабутню печатку злочинниці”.
“За її власним визнанням вона руйнувала життя інших за те, що погубили її життя. У минулому було кохання, віра, почуття; в сьогоденні – ненависть, злість, відчай і жага помсти, нескінченної помсти. Кому? Всім, всім, всім. Всьому світу”!
– Я абсолютно не цікавлюся політикою, говорила вона, і зневажаю більшовиків, але я з ними тому, що ненавиджу людство, і вони мені дають можливість його знищувати. Дора жила в Чека майже не виходячи на вулицю. Все її життя було тісно замкнуте стінами Чека, і що було за ними, її зовсім не цікавило. Весь день вона страждала нетерплячим очікуванням вечора. Млява, втомлена, змучена після безсонної ночі, позбавлена будь-яких потреб душі, вона валялася на ліжку з одними тільки думками і бажаннями забутися в сп’янінні кров’ю”.
“Увечері вона оживала. Вона старанно робила свій туалет, як ніби збиралася на бал. Розкішний костюм, квіти, парфуми… і головне велика доза кокаїну – робили її зовсім невпізнанною. Була дивовижна, чарівна, весела жінка з розумними блискучими очима, що обіцяють пристрасні ласки”!
“Її чекало веселе суспільство чекістів. На балконі, що виходить в густий внутрішній сад Чека, накривали розкішну вечерю. Пили шампанське і веселилися. Квіти, фрукти, крюшон з суницею – все говорило про гарне веселе життя. Дора пила багато, але не хмеліла, а тільки все більш і більш входила в екстаз. Від очікування очі починали виблискувати як розпечене вугілля. По всьому тілу проходило тремтіння. Губи кривилися від нервового посмикування”.
“Але ось в саду загудів довгоочікуваний мотор. Дух захоплювало від захоплення. Нарешті приходить чекіст і доповідає, що все готово. Дора схоплюється, як від ураження електричним струмом. Вона приймає ще дозу кокаїну, випиває залпом келих шампанського, бере револьвер і поспішає за чекістом. Нервове збудження доходить до апогею. Їй здається, що ще трохи і буде пізно, вона не витримає, і насолода зникне. Вона тільки одну секунду дивиться на свою жертву, твердо стискає револьвер і спускає курок”.
“Настає вищий момент статевого задоволення. Жертва ще корчиться. Дора дивиться з захопленням. Вона ще повна насолоди. Але все скінчено. Труп забирають. Насолода пройшла, і розпалене тіло шукає нової насолоди. При вигляді нової жертви збуджений розум знов розпалює статеве збудження. І новий постріл, новий тремор душі, знов всі нерви переповнюються якоюсь виснаженістю, і тіло тремтіть від вищої фізичної насолоди”.
“Потім, як після шаленої пристрасної ночі, занепад настрою і сил, втома від пересичення, млявість всього тіла і почуття відрази до наступної ночі”!
Втім, немає жодних підстав не вірити словам Капчинского О.І. Мабуть, матеріали справи відносно Дори були знищені чекістами ще у 20-ті роки минулого століття. Образ одеського ката – кокаіністки Дори аж ніяк не укладався в плани виховання патріотичної молоді Радянського Союзу.