Незважаючи на процес декомунізації, саме 8 березня варто було б залишити в якості державного свята. У 2018 році виповнилось 35 років знаменитій промові Президента США Рональда Рейгана (м.Орландо, 08.03.1983), під час якої СРСР вперше був названий “Імперією зла”. При цьому один із спічрайтеров цієі промови – найпопулярніший американський письменник Роберт Хайнлайн.

Звільнившись з військово-морського флоту за інвалідністю, з метою отримання додаткового прибутку, Роберт Хайнлайн вирішив спробувати себе в ролі письменника. В серпні 1939 року в американському журналі “Вражаюча наукова фантастика” з’явилось перше фантастичне оповідання під назвою “Лінія життя”.

Після першої публікації Роберт Енсон Хайнлайн отримав гонорар у $70, а також уклав угоду про співпрацю з журналом на постійній основі. Незабаром знання і досвід, отримані на військовій службі, стали в нагоді під час Другої світової війни.

Два майбутніх відомих письменника – фантаста: Роберт Хайнлайн та Айзек Азімов працювали у науково-дослідній лабораторії ВМС США. Головна спеціалізація – боротьба з обмерзанням літаків на великих висотах, а також розробка апаратури для “сліпої посадки”.  Письменники приймали участь і у створенні висотно-компенсуючого костюму, що використовується льотчиками на значних висотах.

Політична кар’єра Роберта Хайнлайна

Перш ніж стати на тернистий шлях літератора, Роберт Хайнлайн набув значного досвіду працюючи в політичних партіях. Брав участь в різноманітних виборчих кампаніях. У 1934 році кинув навчання в аспірантурі (фізико-математичний факультет у Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса), заради роботи в передвиборчому штабі журналіста і письменника Ептона Білла Сінклера, який балотувався на пост губернатора.

Деякий час працював штатним автором, а згодом редактором в політичному таблоїді EPIC News. Газета, шо виходила раз на місяць, приваблювала читачів сенсаційними викриттями, сатиричними публікаціями і політичними карикатурами. За чотири роки, у 1938 році Роберт Хайнлайн самостійно балотувався від Демократичної партії в Палату Представників від штату Лос-Анджелес.

«Навіть з точки зору звиклої розваги, політика – найазартніша гра з усіх існуючих»

Роберт Хайнлайн

Про цей період свого життя Роберт Хайнлайн докладно розповідає в автобіографічній книзі “Заберіть собі уряд”, яка замислювалася письменником в якості практичного посібника для середньостатистичного американця, який бажає потрапити у велику політику. Ось як про власний політичний досвід пише сам письменник:

“Організовував політклуби, вів передвиборчі кампанії, балотувався на посади, був членом партійного комітету округу і штату, відвідував партійні з’їзди, видавав політичну газету, виступав на мітингах, збирав гроші на виборчу кампанію, розсилав агітацію, розподіляв посади в уряді партії, що перемогла, завідував представництвами партії – захаращеними і прокуреними приміщеннями, і навіть виявляв, що мій телефон прослуховується …. Я думаю, все це дає мені право назвати себе політиком”.

Поза всякими сумнівами саме ці знання дозволили письменнику так захоплююче описати в романі “Подвійна зірка” вигадану історію про політика, що під час читання сприймається як така, що існувала в дійсності.

Наступний період політичної активності Роберта Хайнлайна припав на кінець 1950-х років. Письменник увійшов в публічне протистояння з представниками громадських американських організацій, які вимагали заборонити випробування ядерної зброї. 12 квітня 1958 року газета Colorado Springs Gazette-Telegraph опублікувала статтю Роберта Хайнлайна, який підтримав гонку ядерного озброєння:

“Якщо говорити про атомну війну, краще, на що ми можемо сподіватися, – це десятки мільйонів загиблих американців – можливо, більше половини нашого населення буде знищено в перші хвилини. Ризиків не уникнути, крім як здатися, їх можна зменшити, тільки зробивши вільний світ настільки сильним, що злі прагматики комунізму не зможуть дозволити собі вбити нас. Ціна для нас – щорічне підвищення податків, старанна робота і відданість … І, можливо, не дивлячись на все це – смерть. Але ми помремо вільними”!

У 1980-му році Роберт Хайнлайн змінив власні політичні уподобання, підтримавши на президентських виборах республіканця Рональда Рейгана. Після переконливої ​​перемоги останнього, письменник увійшов до Консультативної ради з національної космічної політики та взяв участь у створенні всесвітньо відомої програми “Стратегічна оборонна ініціатива” (СОІ), яку журналісти прозвали як “Зоряні війни”. До того ж, Роберт Хайнлайн писав ключові тези для президента і став співавтором знаменитої промови Рональда Рейгана, в якій СРСР був названий “Імперією зла”.

«Комунізм – чергова релігія, що має потужний вплив»

Роберт Хайнлайн

Заразом, письменник розглядав комунізм не через призму суспільного ладу, а сприймав як певну войовничу релігійну секту, яка “промиває мізки”. Будучи послідовним “яструбом” у зовнішній політиці США (по відношенню до комуністів) Роберт Хайнлайн у 1988 році умовляв Джин Кіркпатрік висунути свою кандидатуру від Республіканської партії на виборах президента США.

Письменник був упевнений, що перша жінка в історії Америки, що стала високопоставленим членом Адміністрації США, і яка увійшла до Президентської Ради з Зовнішньої Розвідки – найкраща кандидатура на пост президента США, на відміну від “м’якотілого” Джорджа Буша старшого. Обіцяв власну підтримку Джин Кіркпатрік, однак смерть Роберта Хайнлайна внесла свої корективи, у тому числі і в президентські вибори США 1988 року.

Роберт Хайнлайн в СРСР або “Інтурист зсередини”

Являючись одним з найбільш відомих письменників – фантастів, Роберт Хайнлайн написав саркастичне оповідання про “ненав’язливий” радянський сервіс, з яким особисто зіткнувся у 1960 році.

“Жодне твердження росіян не можна приймати за істину, якщо не побачиш на власні очі підтвердження”

Роберт Хайнлайн

Втім, можливо оповідання “Inside Intourist” було надруковано в якості пам’ятки для туристів з цивілізованих країн, що бажали відвідати СРСР. Всю власну зневагу до всього “совкового” Роберт Хайнлайн виразив однією фразою: “Жодне твердження росіян не можна приймати за істину, якщо не побачиш на власні очі підтвердження”. Напевно, це ключова теза, що назавши залишилась в моїй голові після цієї книги. Цитати з оповідання говорять самі за себе.

“Ви обмінюєте в “Інтуристі” чотири карбованці за долар, а це означає, що вас обдирають, як липку, бо реальний курс близький до сорока карбованців за долар. У готелі вам запропонують на вибір “люкс” або туристичні класи “А” і “Б”. Самотній мандрівник може ризикнути зупинитися в туристичному класі “Б”, якщо він не заперечує проти громадського туалету, ванної сумнівної чистоти і ліжка з сусідом у власному номері. Але, поклавши руку на серце, я ніяк не можу рекомендувати вам і категорію “люкс”, тому що навіть краще в Росії – приголомшливо кепсько за нашими стандартами. Ванні кімнати без ванни, навіть цілі готелі без ванн, відсутність гарячої води, “ексцентричні”, якщо не гірше, туалети, несмачна їжа, брудний посуд, очікування, що зводять з розуму.

Після прибуття вам в обмін на туристичний ваучер нададуть безліч документів. Одним з них виявиться книжечка з купонами на харчування, по чотири щодня. Місця, де вас годує “Інтурист”, варіюють від стерпного до дуже поганого. Їдальня часто виявляється зачиненою, там може з’явитися політична делегація з Азії або Африки або театральна трупа, що гастролює та взагалі хто завгодно.

У будь-якому готелі “Інтуристу” будь-який сервіс може бути скасований без попередження. Ваш гід може і не бути впертим комуністом, і, якщо вирішить, що вам можна довіритися, він або вона будуть досить відверті. Тільки будьте обережні і не згадуйте нічого, що має хоча б віддалене відношення до політики, якщо поблизу є третя особа, особливо водій. Він може виявитися політичним супроводжуючим, який знає англійську, але робить вигляд ніби не знає її”.